Твір "Моя мрія"
Це вершина Евересту - мрія Олега Ярового.
Твір « Моя мрія ».
Можна сказати ,що я мрійник по суті. Але найбільше мені б
хотілось побачити світ. Мене захоплюють дивовижні і могутні гори, величаві замки, неосяжні
простори океанів з їх чудернацькими тваринами і рослинами.
А ще мені
дуже подобається математика. Ця наука неімовірна, мені хотілось би внести свій
вклад в розвиток не тільки математики, а
й в дослідженні всесвіту.
Яровой Олег
Моя мрія
Мрія – це
те, що завжди важко виконати. Але саме це мене підтримує у прагненні досягти її. Адже коли у людини
немає ніякої особливої мети, йому важко жити.
Моя мрія
полягає в тому, що я хочу поїхати за кордон подорожувати.Не надто важливо, в
яку саме країну, але все ж надаю перевагу Чехії, бо там живе багато рідних мені
людей. Завдяки такій подорожі можна дізнатись нове, познайомитись з цікавими
людьми, вивчити звичаї та традиції країни. Мені хочеться побачити красу природи
іншої країни, рідкісні види тварин, що там живуть. Також хочеться подивиться на
видатні місця цієї країни.
Мріяти
ніколи не пізно. Це наповнить наше життя
барвами.
Коломоєць Марія
Словесний портрет Аліси з повісті-казки Льюїса Керролла "Аліса в Країні Чудес".
Льюїс Керролл «Аліса в країні чудес»
Словесний портрет Аліси
Аліса – дівчинка-школярка років 8-9. Зріст у Аліси порівняно невисокий – десь
близька 150 см .
У Аліси неймовірне руде волосся, в існування якого важко повірити – такого
натурального моркв'яно-помаранчевого кольору більше ніде не побачиш. Руде
волосся Аліси – це її головна гордість. Вона вважала, що рудий колір волосся –
найчарівніший. Шкіра у Аліси – світла, як у будь-якої людини, яка росла в
дощовому і похмурому Лондоні. У Аліси великі, зелені, як смарагд очі. Коли вона
щось каже, то уважно дивиться в очі свого співрозмовника – дівчинка впевнена,
очі завжди говорять куди більше слів. Для неї очі – найважливіше в людині. У
Аліси пухкі щоки та аж ніяк не модельна фігура. Не можна сказати, що Аліса
товста, але про те, що вона аж надто худа, теж не скажеш. Дівчинка носить
виключно спідниці, сукні та сарафани. Про штани та брюки в гардеробі Аліси, не
може й буди мови. У Аліси завжди веселий і життєрадісний настрій. Очі її завжди
горять вогнем в передчутті якогось великого відкриття, тому що кожен раз,
відкриваючи очі, Аліса вірить, що ось-ось розгледить десь далеко казкового
білого кролика.
Насоновська Орина
Відгук на прочитану книгу Миколи Носова
Микола Носов «Пригоди Незнайка і його
друзів»
Микола
Носов - відомий радянський письменник і творець одного з найулюбленіших
персонажів дітей - Незнайки.
Відгук на Книгу Миколи Носова «Вітя Малєєв в
школі та дома ».
Яровой Олег
Реклама твору зарубіжних письменників
Коломоєць Марія
Кравченко Ксенія
Реклама книжки зарубіжного автора
Я багато перечитав книжок ,нажаль
оповідань серед них не було .
А от про одну з моїх най улюбленіших повістей хочу вам розповісти .
Дик Кинг – Сміт , дуже славетний
письменник і автор книги « Леді
Дейзі ».
Книжка
ілюструє велику і незламну дружбу хлопця Неда з лялькою , яка вміла говорити .
Для того щоб дізнатися , чого може навчити ця повість і як змінився головний
герой після знайомства з Леді ДейзіВам мої любі друзі
необхідно буде дочитати її до кінця .
Від
себе можу додати одне – книжка читається
на одному подиху і залишає по собі приємні спогади .
Яровой Олег
Розповідь “Чудовий лікар”
Розповідь Чудовий лікар Олександра Івановича Купріна
відомого російського письменника.
Все описане
дійсно відбувалося в Києві у давні часи . Автор лише змінив деякі імена.
“Чудовий
лікар” про те,
як жилося бідним людям. Як вони були доведені до межі нещастями і злиднями. А
ще про те що завжди є місце диву, що одна зустріч може змінити життя кількох
людей. Безкорислива допомога принесе щастя в майбутньому .
Розповідь вчить
добру і милосердю. Чудо робить одна людина, теплом свого серця і багатством
своєї душі. Побільше б таких лікарів, може і світ став би добрішим та
здоровішим.
Суслов Давид
Урок розвитку зв`язного мовлення від 03 квітня.
Тема: "Моя улюблена квітка".
Барвінок
Навесні
розквітає безліч рослин. Поряд з іншими ранніми квітками барвінок є провісником
весни. Саме за це я його полюбляю, та обрала як свою улюблену квітку.
Його
глянцево-зелене тверде листя не гине ні влітку від спеки, ні зимою від холоду. Рослина
стала символом радісної життєвої сили, вічності. Існує гарна українська легенда
про те, що барвінок назвали на честь кохання юнака Бара і дівчини Вінки.
Поєднавшись вони стали барвінком. Відтоді перед весіллям дівчата вплітали його
у віночок як символ кохання. По старовинному звичаю цю квітку ніколи не кидали
на землю, а тільки у воду, щоб не загинула від спраги. Барвінок – це вічне
нев’януче кохання, нестаріюче життя, пам'ять роду. Ним прикрашають свічки та
колиски, весільні короваї, обсаджують кринички, пагорби і клумби.
У моєї
бабусі барвінок з’явився випадково. Колись ми років вісім тому їхали з Криму.
По дорозі, зупинившись перепочити біля криниці, замилувались на галявині синіми квіточками. Це був
барвінок. Ми відкопали його і посадили у себе на присадибній ділянці. Тепер він
розрісся і навесні радує всіх своїми квітами та яскравою зеленню.
Кравченко Ксенія
Дзвіночки
Серед усіх квітів мені дуже подобається квітка дзвіночок, бо вона
дуже красива і ніжна.
Дзвіночок – це степова квітка яких налічуеться
майжже 150 видив на всій землі.Тільки на теріторії України налічується більше
20 видів.Також у дзвіночка є багато кольорів: рожевий, білий, синій а також
фіолетовий. З цих квітів можна зібрати
дуже гарний, ніжний та кольоровий букет. На наших просторих лугах України найчастіше
зустрічається дзвінчок розлогий. Цю квітку також можно побачити у пустелі або скалах.Вдень у гарну погоду квітка дивиться в небо, а в разі дощу або з настанням
темряви нахиляться до землі, тому вона
так і полюбилася комахам, які знайшли у ціх бутонах прихисток.
Його форма нагадує дзвоники,
тому ця квітка так і називається лагідно - дзвіночок. Поле з цих квітів дуже гарне, я б
хотів хоч би раз його побачити, і доторкнутисядо них, але не варто забувати, що ці квіти
зараз зникають – не потрібно зривати їх без великої потреби.
Переклійський Ілля
Кульбаба.
Навесні, майже скрізь, можна зустріти квіточки, мов маленькі жовті сонечка. Це – кульбабки. І ці маленькі жовті сонечка перетворюються на маленькі білі кульки. А як повіє вітерець, з цієї білої кульки зриваються маленькі парашутики і летять скрізь немов пушинки. Мені дуже подобається збирати кульбабки і плести з них віночки. А ще на галявинах, де велика кількість кульбабок дуже гарно відпочивати і виходять дуже красиві фотознімки. Кульбабки дуже полюбляють бджоли, вони збирають з них нектар для квіткового меду. Ще з квіток кульбаби, виявляється можна приготувати варення, а з молодого листя і стебел виходить смачний салат. Використовують кульбабу і в медицині. Препарати на основі цієї квітки мають антивірусні властивості. А також кульбабу використовують в косметології. Роблять маски для обличчя, які зволожують шкіру, ще роблять різні настої для волосся. Кульбаба не тільки прикраса природи, а ще й дуже корисна квітка.
Насоновська Орина
Мак
Я – хлопчик, сильна і вольова
особистість. Але і нам, чоловічому роду, притаманна любов до прекрасного. Мене
захоплює вид польових квітів, які супроводжують нас уздовж доріг, якими ми
подорожуємо влітку. Ромашки, звіробій, маки, волошки, материнка, ружі… Це така
неймовірна краса і розмаїття кольорів! Але найбільше мене приваблює такий собі
«козак» серед них – мак. Саме маком я себе і уявляю. Росту собі у полі, поряд
вишикувалися мої друзі-брати. Маю довгу тоненьку стеблину, що незламно стоїть,
ніби на сторожі рідної землі. Ані вітер, ані літня негода не спроможні зламати
або підкорити мене. Червона голівка майорить серед інших квітів, високо підняла
свій яскравий цвіт. Вранішня роса ніжно вмиває мою маківочку, щедро напуває
своїми чарівними краплинами. І так солодко мені.
Червоні
маки – це символ безкінечності, чоловічої мужності й краси. Від всіяного
маковим цвітом лану не можна відірвати очей. А коли підходиш ближче, то стоїш і
дивуєшся їхньою тендітністю, чистотою й цнотливістю. Адже пелюстки мака є
надзвичайно ніжними, а людські руки враз можуть їх зіпсувати лише одним дотиком.
Не варто збирати мак, без сумніву, вдома він так швидко загине. А у полі він
буде сором’язливою
та квітчастою окрасою землі упродовж багатьох днів.
Савченко Радомир
Проліски
Мене зачаровують багато квітів. Це –
ромашки, троянди, тюльпани. Кожна квітка має свою власну загадку. Але, що може
бути приємніше, ніж побачити першу квітку після холодної зими. Це – проліски!
Мені здається, що вона найкрасивіша квітка, яку я тільки бачив. Її білі
дзвіночки прикрашають перші проталини. Вони хочуть розбудити сплячу природу.
Ніжна та тендітна, вона нагадує мені сором’язливу дівчинку, яка зачаровує нас своєю звичайною
красою. Ця квіточка, яка перша пробиває свій погляд жовтою серединкою, немов
оченятком, до теплого сонечка. Її дивовижні пелюстки бувають білого та
блакитного кольору, а листочки зелені та довгі, немов стрілки. Тонкий, п’янкий
аромат, після якого з`являється відчуття свіжості та підвищується настрій .
Проліски - це перші квіти, які є
символом весни, Віри, Надії і Любові! Про них складено багато віршів,
оповідань, легенд. Коли Адама і Єву Бог вигнав з раю ішов
сильний сніг. Єві було дуже холодно. Деяким сніжинкам стало її шкода, вони
хотіли зігріти жінку своєю увагою і перетворилися в квіти – проліски. Побачивши
їх Єва повеселішала, з`явилася надія …
На мою думку, проліски – це перший
весняний подарунок людині після довгої,холодної
зими. Ми повинні оберігати, цінити та примножувати ці маленькі, тендітні
квіточки! Тоді вони завжди будуть милувати наш погляд!
Моя
улюблена квітка.
О, як же
хочеться написати листа Богові і сказати, що найдивовижніша квітка серед його
творінь – це могутня і ніжна Проліска . Це найпрекрасніше диво, яке можна
побачити серед снігів і морозів . Навесні, коли ще всі рослини сплять ,прокидається
пролісок . Білосніжні пелюстки ніби
кришталем виблискують серед снігів. Тоненька стеблинка гнеться під кожним
подихом могутнього вітру. Але не жалійте її. В цій рослині збирається уся міць Матінки – Землі.
Я
уявляю себе цією квіткою,не дивлячись на
перепони, крізь втому і негоду я стою на
своїй стежині здобуття знань і досягнення цілей. Квітка –борець , якій не потрібні особливі умови ,яка
сама собі проштовхує шлях до сонця. Ось що таке перша весняна рослина. Люблю тебе, дивовижне створіння, взірець
могутності і краси.
Яровой Олег
Мальва
Моя улюблена
квітка – Мальва – справжня королева літнього саду. Мальви ніжні, пишні та
яскраві. Мальви цвітуть майже все літо безперервно. Квіток на високому стеблі
мальви дуже багато. Тому здається, що мальва – це одна велика довга квітка на потужній
стеблині.
Мальви
радують око різними кольорами: ніжно-рожевим, лимонно-жовтим, ніжно-ліловим,
яскраво-червоним, бордовим. Деякі мальви мають дивовижний чисто-білий колір.
Пишні пелюстки мальви за формою схожі на подовжені сердечка. А сама квітка – на
легкий капелюшок. Я уявляю, що саме такий головний убір могла б носити казкова
принцеса квіткових ельфів.
Пелюстки
квітки нагадують мені легких метеликів. Здається, що вони зараз зірвуться з
місця та злетять у повітря. У чашці квіток багато пилку, тому мальву дуже
люблять бджоли-медоноси. Так що посадити мальви біля будинку не тільки приємно,
але й корисно.
Квітка
мальви чимось нагадує троянду. Народ любив мальву не тільки за красу, але ще за
те, що вона здатна зробити ошатним найбідніше сільське житло. Мальви
невибагливі. Вони часто виростають самі собою біля парканів або в саду і не
вимагають особливого догляду.
Лісова фіалка
Я люблю
багато квітів. Але моя улюблена квітка –
це лісова фіалка.
Вона тендітна та дуже гарна. Просипається фіалочка
ранньою весною і радує наші очі незвичайними , навіть чудернацькими квіточками.
Стебельця фіалки тоненькі , мов зелені ниточки. Листочки ніжні та м`якенькі ,
ніби з бархатної тканини. Її пелюстки
переливаються від фіолетового до блакитного відтінків. Вони збираються в купку
і схожі на маленьких цуценят, які відкрили свої ротики , виставили язички та
радіють першим промінчикам весняного сонечка.
А серединка лісової фіалки схожа на маленьке жовтеньке , радісне сонце
,що світить в небі. Це надзвичайна квіточка
, навіть казкова.
А пахнуть ці маленькі квіточки так ,
що ні одна, навіть сама малюсінька бджілочка не зможе пролетіти повз них.
Вони часто зустрічається в парка ,є
прикрасою садів. А якщо натрапиш на
скупчення цих квіточок - то від яскравості аж в очах мерехтить і виникає
бажання їх всіх обійняти , забрати з собою цей шматочок весняного неба.
Я дуже люблю ці дивні створіння
природи !
Пашко Єлізавєта
А чи можете ви уявити своє життя без квітів? Гадаю,
немає жодної людини, яка була б байдужою до витонченої краси квітів. Квіти –
справжній нерукотворний витвір матінки-природи! Квіти вражають нас своїм
барвистим розмаїттям. Навіть просто дивлячись на них, ми отримуємо велике
задоволення, гарний настрій і почуття душевної втіхи.
Багато квітів милують наше око. Але найбільше я
люблю тюльпани. Навесні, коли природа прокидається від зимового сну,
з’являються перші квіти – несміливі, ніжні, тендітні… Я не можу уявити весну
без тюльпанів. Як тільки пригріє перше весняне сонечко, біля будинків, в садках із землі пробиваються
перші листочки тюльпанів. Хоч тюльпани і невибагливі квіти, але люблять тепло. І
як тільки сонечко добре прогріє землю, запалахкотять цілі острівці цих квітів неймовірних кольорів:
від білого до синьо-чорного. І кожен колір символізує якесь почуття: білий –
ніжність, ніжно-рожевий – закоханість, насичений червоний – кохання, жовтий –
дружбу тощо. Тому, щоб висловити найкращі почуття, ми даруємо ці квіти
найріднішим людям.
Тюльпани – це квіти, які прокидаються з першими
променями сонця і розкривають свої келихоподібні голівки, протягом дня наповнюючи
їх сонячним теплом по вінця. А ввечері,
коли сонечко сідає за обрій, вони закриваються, наче зберігаючи цілющий напій,
який дарує життєдайну силу.
А яке незабутнє враження справляють поля тюльпанів!
Це просто захоплююче видовище! Так і хочеться пірнути у це море квітів,
вдихнути на повні легені їх аромат, насолоджуватися красою. Я мрію побачити
поле тюльпанів не тільки на фото та відео.
Як на мене, тюльпан – особлива квітка, яка щедро
дарує свято, посмішку, наповнює серце любов’ю, зцілює неповторною красою душу,
прикрашає дні суму й печалі різнобарв’ям ніжних пелюсток, допомагає жити в
гармонії з навколишнім світом.
Говорять: краса врятує світ. Будьмо ж творцями краси!
Бережімо красу земну, любімо й примножуймо її!
Карпович Євген
Відгук на прочитаний твір Віктора Близнеця
Відгук на прочитану книгу «Звук павутинки » ,автор Віктор Близнець .
Коли я почав читати цей твір ,мені сподобалось ,що автор
використав матеріал про хлопчика моїх літ. Льоня –так звали головного героя
,великий мрійник , з неосяжною уявою . З перших листів книжки ,я поринув разом
з хлопчиком у вир баталій і подій , які розгортались в його домі . А саме автор
знайомить з вигаданим чоловічком Бумом
,який рятує від піратів Пушинок . Далі
по тексту події розгорталися так ,що
Льоня згадав свого розумного і вірного собаку Рекса , якого вбив Глипа (
місцевий мисливець ) , бо він був жорстоким і жадібним чоловіком . Автор
знайомить нас з помираючим Адамом і вигаданою подружкою Ніною ,яка з ним
спілкувалася завдяки дзвінкому павутинню .
Як на мене твір і
цікавий , і сумний ,і важкий одночасно .Бо події твору зачіпають не тільки
пригоди хлопця – мрійника ,а ще неодноразово смерть і біль . Наприклад біль коня
з якого хотіли здерти шкуру ,чи похорон Адама і сльози оточуючих. Все це навіює
тяжкі димки ,а після прочитання книги хотілося б відчувати легкість і радість …
В цьому творі розповідається про давні часи, коли діти
раділи якось по-іншому. Дитяче щастя вимірювалося не інтернетом, телебаченням,
мобільним звʼязком, дорогими подарунками, як зараз. Воно полягало у любові до
материнського тепла, всього живого, що оточувало. А саме, як чуйно описує автор
те, як діти з нетерпінням чекали кілька днів появи телятка. Це була така значна
подія, що нею неодмінно треба було з кимось поділитися.
Твір переносе нас до сільського життя. Майже у кожного з
нас живе бабуся в селі. З радістю ми згадуємо її дім, подвірʼя. Також про
курчатка, каченятка, поросятка, козенятка чи кошенятка, які зʼявляються у неї
на подвірʼї. По кілька разів на день ми бігаємо дивитися на ці чудові
створіння.
Оповідання надихає нас по-іншому дивитися на життя, події
навколо нас. Автор дає зрозуміти, що саме таким повинно бути наше дитинство,
сповнене щастям і любовʼю.
Коломоєць Марія 4-Г клас
Комментариев нет:
Отправить комментарий